Статті

Шахматы – прекрасная интеллектуальная игра, пришедшая к нам из глубин древности. Сложность шахмат в практически безграничном количестве игровых комбинаций делает, казалось бы, бессмысленной попытку усложнить эту игру. Однако, попытки создать стоклеточную версию этой игры были предприняты неоднократно, хотя и без заметного успеха. Это - ещё одна такая попытка, и тоже с надеждой на успех.

Несложный анализ свойств каждой из шахматных фигур в традиционных шахматах показывает следующее:
а) король – фигура с минимальными ходовыми и боевыми возможностями, но эту фигуру необходимо всеми игровыми средствами защищать, так как гибель короля – это проигрыш;
б) ферзь – сверхмощная стратегическая прострельная фигура, которая действует и по прямым и по косым линиям в пределах всего игрового поля;
в) ладья – стратегическая прострельная фигура, действующая по прямым вертикальным и горизонтальным линиям игрового поля;
г) слон – стратегическая прострельная фигура, действующая по косым линиям игрового поля. При этом имеется слон белопольный и слон чернопольный. Они привязанны к цвету косых линий (белому или чёрному), д) конь – тактическая фигура, которая, в каждый конкретный момент игры, может воздействовать только на, определённые правилами, близлежащие клетки игрового поля;
и) пешка – это нижнее звено в иерархии подчинённости шахматных фигур. Однако, дойдя до конца игрового поля, она, по желанию играющего, может быть превращена в любую из игровых фигур (исключая короля).

При формировании набора игровых фигур стоклеточных шахмат актуальным представляется усилить тактический состав и поэтому вводится (к имеющемуся коню) ещё тактическая боевая единица – боевой верблюд (кэмэл). Место расположения новой фигуры – между конем и слоном. Ход (и бой) верблюда – перешагивание через одну клетку игрового поля как по прямым, так и по косым линиям. Для обеспечения полноценного функционирования этой новой фигуры необходимо предусмотреть возможность ходить по косым линиям и на одну, рядом расположенную, клетку. Перешагивание такой фигуры через клетку осуществляется вне зависимости от того, занята ли такая клетка фигурой, или же она свободна (как и в случае с конём). При этом такая фигура оказывается привязанной к цвету своего поля (белопольная или чернопольная, как и в случае со слоном).

Рациональным решением при создании правил новой игры представляется осуществить возможность первого хода пешки с исходной своей позиции на один, на два и даже на три шага вперёд. Это позволит быстрее организовать пешечную линию защиты и, тем самым, убыстрит начало игры.

Все остальные правила заимствуются из традиционных шахмат.

Для того, чтобы на стоклеточной шахматной доске можно было проводить и игру в традиционные шахматы, цифровая разметка начинается с нуля, а заканчивается цифрой девять. К ряду буквенной разметки традиционных шахмат добавляется в начало буквенного ряда латинскую букву Х, а в конец – латинскую букву У, оставив все уже имеющиеся буквы (как и цифры в цифровом ряду), на тех же местах и в том же значении, что и в традиционных шахматах. Поле для шестидесятичетырёхклеточной игры можно отделить специальной контрастной каймой-линией, что даст возможность использовать одну иту же игровую доску для игры в стоклеточные и традиционные шахматы. На этой же доске можно будет играть и в шашки.

Автор статьи: Карпенко В.А.
На сайте статья опубликована с любезного разрешения автора.

E-mail администратора:

korp-group известный вам значок rambler.ru

Указывайте в теме письма "Сайт Планетария. Связь с администратором"

Вопросы, касающиеся астрономии обсуждаются на нашем форуме http://planetarium.forum24.ru
Если вы не получили ответа на ваше письмо или сообщение - попробуйте выслать его ещё раз.

Museum-planetarium "Space Kharkiv" (The Kharkіv planetarium) is the special astronomical centre combining in itself advantages of theatre and an auditorium. Stars, planets, galaxies, comets and the Sun are actors at this unusual theatre.

Device "Planetarium" established in the Star hall allows to see a fascinating picture of the star sky.

It is possible to see stars both of northern and southern hemispheres of the Earth on a dome of a star hall.

Special projectors create effects of rising or a sunset, polar light, a meteoric shower, a panorama of Kharkov or the lunar landscape covered with craters.

Modern digital videoprojector shows scientific films and beautiful photos of objects of Space.
In planetarium there is an observatory, where you can find a telescope, which allows to observe stains on the Sun, the moon, planets, bright comets other heavenly bodies and the phenomena operates.

Popular scientific lectures (programs) of the Planetarium are devoted to different objects of the Universe and oriented on spectators of all age groups.

Variety of thematic lectures is developed with the aid to the school program - after all lessons under the star sky are more evident and natural, even unforgettable for schoolchildren!

Besides that, lectures on biology, geography, physics, etc are given. It is possible to order lectures for groups.

The planetarium is property of all inhabitants of Kharkov! After all not in every city there is a planetarium.

We invite to cooperation the public and educational organizations, the advertising companies, Internet sites and portals, editions of newspapers and magazines, research institutes! We are glad that you have visited our site! We wish you success and all the best!

The Kharkіv planetarium always was and remains as one of the most unusual and interesting places for inhabitants and city visitors of Kharkov.

Opened in 1957 at the initiative of outstanding Soviet astronomer Nikolay Pavlovich Barabashov, "the space" establishment has not lost its urgency even today.

Space researches expand to new and new stages, new most interesting and surprising discoveries are made.

And the planetarium is that place where people can learn the newest and interesting facts about Universe, where many sciences, creativity and art are crossed.

A planetarium is the space educational centre, which reveal love to Stars, Space, world around. Everyone can open the Universe for oneself here.

From the first-grader who is learning familiar constellations on a dome of a star hall, to the adult programmer, the businessman or the surgeon - all of us will find a lot of interesting and new, impressing and surprising in a planetarium!

The planetarium has entered into a new century with introduction of digital technologies.
Cooperation with NASA, the World Association of Planetaria, planetaria of Ukraine, the Kharkov scientific research institute of astronomy, the project "Astrohorizon" and Club of fans of astronomy in Kharkіv allows a planetarium to give to spectators the newest and a trustworthy up-to-date information, and modern photo- and video materials set lectures on new level.

Today the hall is equipped with a digital quadro-stereo sound. The modern digital video-projector allows to show on the big screen a photo- and video data to lectures and presentations.

In planetarium it is spent about hundred various lectures. The basic direction of lectures is, certainly, propagation of natural sciences. But besides it, the emphasis is placed on education of space outlook of the person.

Each of us should understand that we are essential part of space and are obliged to keep our home – the Earth with its magic nature.

Therefore in planetarium there are lectures both on ecology, and on moral education, and on art.

A lot of the lectures are devoted to space motives in music, a lot of programs use classical music.

Certainly, it is possible to go to a philharmonic society, but to listen to one of Bach Brandenburg concerts, Beethoven's 9th symphony, Mozart's symphony "Jupiter" under the star sky are unique sensations which force to dream, to be improved and to aspire to the best.

To provide constant updating of programs lecturers do enormous work, supplementing the lectures with new data, latest discoveries and achievements of science and technology, are engaged in search of a photo and video data.

New lectures are being prepared, after all today with development of digital technologies, it becomes easier to search and synthesize necessary information, news. New colourful digital photos supersede slides.

Also concerts of musicians, composers, bards, meetings of climbers, veterans of the cosmodrome Baikonur and simply creative people, who are not indifferent to Universal beauty of the world are regularly held in planetarium.

The Kharkov planetarium of J.A.Gagarin is the participant of many International conferences on astronomical formation, astronautics, physics, philosophy.

The planetarium together with fund "UkrAstro" and Astronomy scientific research institute hold annually the International Astronomical Forums, which are widely covered in mass media.

For the purpose of expansion of interest to astronomy supervision of the Moon, planets, star congestions, nebulas to a telescope are regularly made. On the city open areas these events are held on the International Day of Astronomy and during Fantasy Festival.

In the evening on April, 12th, 2008 the planetarium together with astronomical club “Asterion” and shop "Telescope", within the limits of the project "The International Sidewalk Astronomy Night (ISAN)" had organized and carried out action of demonstrational supervision in a telescope for all comers.

More than two thousand inhabitants of Kharkov could look during that evening at the Moon and a planet Saturn. More in detail.

The Kharkov planetarium regularly conducts lectures with use of a multimedia projector for a photo- and video-demonstrations in Higher educational institutions, technical schools, high schools of our city.

In April, 2008 employees of the Kharkov planetarium have conducted lecture in the Holodnogorsky prison. The prisoners have listened to about achievements in astronomy and astronautics. More in detail. A video-plot.

в звёздном залеThe special attention, certainly, is given to children. At a planetarium there are the astronomical circle, children's space lyceum, student's musical club and drama school.
Children from an astronomical circle participate in UkrAstroForums, prepare scientific works in Small Academy of sciences (SAS) on section "Astronomy", happen to be frequent visitors on the Kharkov television channels.

Competitive exhibitions of children's drawing are held regularly.

Every new year representations with participation of Father Frost, the Snow Maiden and other fantastic heroes prepare in planetarium. The plot traditionally consists of the dramatized representation and the informative astronomical program for children. There is a unique possibility for inhabitants of Kharkov and city visitors to present to children unforgettable impressions.

The festival of creativity of youth "Space and culture" which is held with the help of the "Future of MIVINA" became annual and traditional.

Competitions of children's drawings, presentations of films of young directors with rewarding of winners are held.

The planetarium is the participant of the Marathon under the name «Aspire to fine…» during which throughout the educational period schoolchildren compete in the best compositions, drawings.

Астрокружок на ТВChildren are our future. They can quite become academicians, pioneers of comets or planets at other stars!

For all history of work of an astronomical circle in Planetarium some graduates have graduated from the chair of astronomy of the Kharkov university, many of them became professional astronomers, lecturers of a planetarium.

And today practically on all courses of chair of astronomy of physical faculty of the Kharkov national university of V.N.Karazin there are graduates of an astronomical circle of the Planetarium who are going to become professionals in space studying.

Museum “Space”

Музей КосмосOn March, 23rd, 2008 the exposition in a museum “Space” of the Kharkіv planetarium devoted to UFO-researches was opened.

Data on abnormal zones of a planet, messages of earth dwellers to other civilizations, the astronomical data about life possibility in other worlds, art gallery of figures of aliens are presented in the expositions.

photos and pictures about beauty of the Universe are presented also in a space museum, exhibits on astronautics are exposed.

In development of space branch inhabitants of Kharkov have enclosed all of their enthusiasm. Active work of scientists, designers, technicians of Kharkov is emphasized in a museum exposition. Planetarium of J.A.Gagarina supports close cooperation with Starry township, space museums of Ukraine and Russia, the scientific space centers, and also world planetaria.
Exactly the same device «Average Zejss» for displaying of the star sky is established in Starry township, and the Center of preparation of cosmonauts is named after J.A.Gagarin too.
On May, 12th, 2008 the Kharkov planetarium was visited by the first cosmonaut of independent Ukraine Leonid K. Kadenjuk and Konstantin Tsiolkovsky's great-grandson - Sergey N. Samburov.

Since 2006 year exit lectures in the educational, pedagogic and other organizations are conducted. Exit lectures include display of modern scientific video- and photographic materials by means of a digital multimedia video-projector and accompanied by comments of the lecturer.

To the planetarium 50th anniversary in April, 2007, the web site of the planetarium, which completely reflects work of all fields of activity of a planetarium, was created.
In a site’s photogallery there are the unique pictures reflecting various and interesting work of a planetarium, different photos of space objects and the phenomena with the description and an explanation.

The planetarium web site has occupied 2nd place in a nomination «Opening of year (the best astronomical site-beginner of 2007)» the project "Astrotop 100 of Russia - a national rating".
The belief also heats our hearts that the consciousness of importance of studying of Space will come to greater quantity of people.

After all its beauty can infinitely fill a soul with pleasure.

Greatness, Grandness of interstellar open spaces which is opened by modern researches to us, proves power of human reason.

Address and phone of the planetarium:
the Kharkіv planetarium, Kravtsov's lane, 15, Kharkov-3. 61003 Ukraine. (The Underground stop "Istorichesky Musey")

If you are not familiar with work of our planetarium, services which we give, necessarily familiarize with following sections:

• the Order of lectures for groups
• the Individual order of lectures
• Supervision in a telescope

Rent of premises for carrying out of meetings, conferences, festivals, concerts, creative evenings etc.
The priority form of work of employees of the Kharkov planetarium - carrying out of lectures in the Star hall. The poster

In planetarium the synthesized approach to popularization of knowledge is used.
The scientific, art, philosophical, mythological, musical perception of a universe unites in a single whole entity.

Lectures are accompanied by poetry, space music. The equipment of a star hall and experience of lecturers does popular scientific lectures not only informative, but also interesting, remembered!

The planetarium goes to you!

Also exit lectures in the educational, pedagogic and other organizations are conducted. Exit lectures include display of modern scientific video- and photographic materials by means of a digital multimedia video-projector. If in your organization there is no video and audio equipment - it doesn't matter! The planetarium will provide all necessary equipment for the period of carrying out of the program for pupils and employees of your organization or an educational institution.

Museum "Space"

In a museum "Space" the expositions devoted to astronomy, astronautics and ufology are presented. Excursions are spent to the days off at 12:00, 14:00, 16:00, at week-days - by request. More in detail

Supervision to a telescope

Supervision to a telescope are held monthly for all comers, and also under individual orders and orders of groups.

Learn more in detail about our planetarium you can in section "Articles about the Kharkov planetarium and astronomy in Kharkov", and also having seen a photo gallery.
To order lecture, to receive particulars about programs and the prices please call:
(8-057) 705-00-19, 705-00-20.

Do not know, how it is unusual to hold a meeting with old friends or employees?
You search for interesting and informative rest for the children?
We invite in the Planetarium!

ВСТУП

Людський розум, його наукова думка досягли певних вершин і багато з того, що було ще зовсім недавно загадковим та незвіданним, стало звичайним і навіть буденним.
Основний інтерес людини – це інтерес до будови та самої суті Всесвіту. Феномен же існування такого явища, як життя, природньо, викликає особливу цікавість. Яке місце у цьому Всесвіті відведено Людині?
Уявлення про будову Всесвіту змінювалось з плином часу, але й тепер не можна стверджувати, що все остаточно прояснилось. Ми наполегливо шукаємо відповідь на питання, чи розширюється Всесвіт, від чого збільшилась Земля і як зформувались континенти та океани, як з’явилось життя на Землі та у Всесвіті, яка будова та внутрішня структура живих організмів (від найпримітивніших до розумних) – ці питання нас продовжують глибоко цікавити.
Пояснень появи та розвитку Всесвіту багато, але є два основні напрямки, в один з яких включається майже будь яка зі спроб пояснення вселенських подій в оточуючому нас світі.
Так, філософи-ідеалісти стверджують, що наш світ і весь Всесвіт, його простір, речовина в ньому, енергія, час, все живе на Землі і сама людина – створені всезнаючою, всемогутньою Ідеєю. Ці філософи стверджують також, що весь світ (і кожна людина особисто) знаходяться під постійним та неусипним контролем цієї Ідеї, під її необмеженою владою.
Прибічники ж матеріалістичної філософської доктрини стверджують, що Всесвіт – безкінечний у просорі та в часі. В цьому безкінечному матеріальному просторі є в наявності матеріальна речовина, яка здатна до енергетичної взаємодії в безпосередньому контакті його речових фрагментів механічним шляхом, або ж шляхом дії, опосередкованої гравітаційними, електричними, магнітними полями, а ще, можливо, і полями невідомої в наш час природи. Життя – це один з множини проявів енергетичної взаємодії речовини. Взаємодія ця має інформаційну природу.
Як бачимо, ні одне з тверджень не може бути доведеним експериментально. Ділом користувача зостається, яку з гіпотез прийняти за істину, і користувач змушений деякі (навіть дуже важливі, фундаментальні) стверджування приймати на віру.
Та все ж матеріалістична концепція виглядає менш суперечливою хоч би тому, що не потребує творця для самого Всесвіту. Та й самого всемогутнього творця комусь, десь, колись і з чогось треба було створювати.

Моделі одного і того ж явища, але запропоновані різними філософами, можуть навіть виключати одна одну. Математик Чебишев в свій час зауважував, що математична формула діє на зразок млина. Коли в нього завантажити зерно, то отримаємо якісне борошно. Якщо ж завантажити каміння, то отримаємо пилюку. При створенні філософської доктрини теж дуже суттєвим є те, на яких підвалинах вона створювалась. При хибних передумовах отримаємо хибний результат, хоча на перший погляд все може виглядати досить пристойно, правдоподібно.
У безмежному Всесвіті безкінечна кількість властивостей, а доступними для нашого вивчення виявляються тільки деякі із тієї множини їх. Сума опанованих нами знань являє собою інтелектуальну могутність розумної складової живого на Землі і так, мабуть, відбувається у всьому Всесвіті.

БЕЗКІНЕЧНІСТЬ ВСЕСВІТУ.

Таким чином, маемо визнати, - наш світ безкінечний у просторі та в часі.
Як же наблизитись нам до самого поняття, до самого смислу безмежності простору? Що нам відомо про матеріальний простір?
Найсучасніші телескопи дозволяють людям заглянути в запаморочливі глибини космосу. Там спостерігаємо світила, які віддалені від нас так далеко, що світло від них прямує до нас тисячі і навіть мільйони років. Межі простору, які доступні людям для спостереження, називають Метагалактикою. Більш досконалі телескопи дозволять заглянути далі в глиб космосу і тим самим будуть розширені межі Метагалактики. Але в безкінечному просторі навіть уся надзвичайно велика Метагалактика видасться просто мізерною точкою у порівнянні з самою безкінечністю.
Для наближення до розуміння самої суті безкінечності, можна скористатись принципом подібності. В природі, при всій її різноманітності, таке зустрічається часто. Так, будова атома являє собою деяку подобу планетарної системи зірок і навіть до деякої міри має схожість з будовою самих галактик.
Уявімо собі тепер, що в товщі якоїсь речовини, в малому об’ємі якої вже не можна нічого розгледіти навіть в могутній мікроскоп, знаходиться деяка група атомів. В центрі цієї мініатюрної гіпотетичної “метагалактики” знаходиться атом-“галактика”, а на орбіті навколо нього обертається електрон-“сонце”, а навколо того “сонця” обертається щось таке, що являє собою гіпотетичну “планету”! Пофантазуємо далі і уявімо собі, що на цій мініатюрній “планеті” є життя… Тепер уявимо собі, що те життя досягло там високого ступеню розвитку і навіть те, що там є розумні істоти, які вивчають оточуючий їх світ.
Що ж побачуть дослідники того мікрожиття у зовнішньому для них просторі? Той простір, в якому вони існують, це той же простір, в якому існуємо і ми. Але для їх вчених досяжними для спостережень будуть об’єкти їх гіпотетичної “метагалактики”, тобто, розташовані по сусідству атоми, які вони сприйматимуть як ближче чи далі розташовані “галактики”. І скільки б вони не відкрили для себе “галактик”, нам зрозуміло, що простір, який доступний їх спостереженням, заключається в кубічному мікроні, а, може, і в ще меншому об’ємі простору. Якщо атом, де вони мешкають, знаходиться в товщі води, то що вони зможуть узнати про океан? І що вони будуть знати про твердь земну і, тим більш, про космос?
Жителі цієї гіпотетичної мікросистеми приречені на те, щоб вивчати властивості Всесвіту по тій його частині, яка доступна їх спостереженням.
Ось так і ми…

Якщо уявити собі, що галактики – то є атоми мегаречовини, яка існує в мегасвіті, і ми живимо в товщі цієї речовини, то про властивості і закони мегасвіту, в якому, все ж таки, існуємо, нам доводиться судити по тій його долі, яка доступна нашим спостереженням. Такою частиною світового простору є межі нашої Метагалактики. Ми її вивчаємо, намагаємось зазирнути подалі за її межі і, тим самим, намагаємось розширити оті межі світу, який став доступним для наших спостережень.
Людина невтомно працює над розширенням меж своїх уявлень про навколишній світ та хоче з’ясувати властивості явищ у світі.
Безкінечність (як у малому, так і у великому) стає доступнішою і зрозумілішою.

РЕЧОВИНА В МЕТАГАЛАКТИЦІ

От же, констатуємо той факт, що ми живимо в макропросторі, який вивчаємо і, як можемо, пристосовуємось до кращого існування в ньому.
В матеріальному просторі, який ще називають ефіром, існує матеріальна речовина, речова субстанція Всесвіту.
В минулому вчені намагались знайти початкові часточки речовини, з яких складено все речове довкілля. Ці гіпотетичні часточки назвали корпускулами. Та виявилось, що атоми теж ділимі і мають складну будову. Найелементарніші частки, схоже, теж представляють собою щось таке, що зможе здивувати складністю своєї внутрішньої будови того, хто зможе розгадати їх конструкцію.
Сучасній науці відомо, що кожен атом має ядро із нейтронів та протонів. Навколо цього ядра обертаються електрони. Об’єм, який займає атом, визначається самою зовнішньою орбітою електрона з тих, що є у атома. Весь же об’єм всередині атома (за виключенням того, що займають ядро та електрони) – то знову ж таки займає простір. Матеріальна речовина зконцентрована, в основному, в ядрах атомів. Вчені вважають, що є такі космічні об’єкти, речовина яких складається із щільно притиснутих один до одного ядер атомів. Електронні оболонки таких атомів зім’яті, їх не існує. Зірки з такої речовини назвали нейтронними, бо протони в таких атомах теж нейтрально заряджені, так як електрони втиснуті в “тіло” ядра атома і нейтралізують заряд протона.
В якому ж вигляді речовина представлена в просторі Метагалактики? Наукою, її засобами було встановлено, що в доступному нашому спостереженню просторі, в глибинах Метагалактики, знаходяться безліч випромінюючих світло речових об’єктів. Напевно, є і такі речові об’єкти, які не випромінюють світло і недоступні поки що для наших спостережень. Такі речові об’єки вчені називають “чорними дірами”. Випромінюючі ж об’єкти – то зірки нашої Галактики та далекі чужі галактики.
Галактики бувають різними, але всі вони мають масивне ядро та множину зірок, гравітаційно пов’язаних з таким ядром. В просторах Метагалактики самі галактики розташовані дуже нерівномірно. Місцями вони утворюють скупчення. Іноді ці скупчення виглядають, як хмарини. А в інших місцях вони утворюють своєрідні простянгуті в просторі гірлянди із світил. В деяких же місцях простору вони розташовані зі значно меншою щільністю і навіть виглядають одинокими об’єктами в значних об’ємах космічного простору.

Мабуть, галактики зароджуються, генеруються десь далеко за межами нашої Метагалактики. Такими згустками речовини збагачується простір космосу. В свій початковий період галактики перебувають в стадії “чорних дір”. Ці колосальні маси речовини, зформовані в кулі. Та, пронизуючи простір, в процесі взаємодії з міжгалактичними силовими полями мегапростору, вони поступово набувають обертів, все швидше розкручуються. Ці “чорні діри”, при розкручуванні, перетворюються із кулеподібних формувань в дископодібні. Подальше розкручування призводить до подальшого зплющування таких дисків. На периферії дископодібної “чорної діри” речовина набуває таких центробіжних сил, які спроможні подолати центроспрямовуючі сили тяжіння ядра її. Речовина з периферії такого диска відривається і спрямовується у відкритий космос. Швидкість віддалення таких фрагментів невелика, бо сили відриву та притягнення майже рівні. Але цей процес незворотній, бо сила притягання зменшується зі збільшенням відстані від ядра, а центробіжна сила зберігає свою величину.
Енергія, яка була набута в “горнилі” ядра такого формування, в різних своїх проявах вивільняється, бо речовина потрапляє в умови, де гравітаційне поле суттєво зменшується. Зменшується, зі збільшенням відстані, і дія всіх інших полів “чорної діри”. Серед інших, вивільняється і електромагнітна світлова енергія. Так невидима речовина перетворюється у видимі зірки. “Чорні діри”, за рахунок світлового випромінювання своїх зірок, стають видимими, вони перетворюються в галактики. З’являються спіральні галактики, де речовина своєрідними рукавами неквапливо прямує у відкритий космос. Ці рукава мають вигляд спіралей Архімеда.
Сам вигляд спіральних галактик демонструє нам такий собі сталий та стійкий процес генерації зірок, який ніяк не асоціюється з вибухом, а швидше нагадує кругову дощувальну установку.
Якби галактика формувалась внаслідок вибуху, то повинна була б утворитись сфера, в середині якої повинно було б з’явитись місце вільне від зірок. (До речі, таке явище мали б спостерігати і при Початковому Вибусі, а цього не бачимо.) Такі форми галактик існують. Це кульові (сферичні) галактики. Такі форми, мабуть, з’являються при вибусі, який наступає при досягненні “чорною дірою” певної критичної маси, що призводить до такого вибуху. При цьому по якійсь причині обертового руху об’єкт не мав. Фрагменти при вибусі розлітаються у всіх напрямках без пріорітетів. Утворюється сфера із зірок. В середині сфери – вільний простір, без зірок.

ПОМИЛКА ЕЙНШТЕЙНА

На думку Ейнштейна, електромагнітна світлова хвиля, в процесі свого руху в просторі, не зазнає змін ні в частотах спектру випромінювання, ні в швидкості розповсюдження її.
Світло – це електромагнітне випромінювання, яке зі свого місця утворення розповсюджується у просторі в усіх напрямках від випромінюючого об’єкта. Простір заповнений світловими електромагнітними хвилями, які розповсюджуються в ньому від численних випромінюючих об’єктів. Ці світлові хвилі мирно співіснують і не заважають одна одній. Тому приймачі світла (в тому числі і наші очі) “бачуть” самі місця випромінювання, а простір, будучи заповнений такими хвилями, виглядає зовсім чорним.
Що ж, все таки, представляє собою світло?
Ми знаємо, що це розповсюдження в просторі електромагнітних
коливань. Всього чотирі рівняння Джеймса Кларка Максвела описують багатий світ електромагнітних явищ, властивостей електричних та магнітних полів – таких областей в просторі, де між електричними, а також магнітними зарядами діють сили притягування або ж відштовхування через простір їх розділяючий, тобто, без безпосереднього контакту заряджених тіл. І все ж наука сьогодення не має повної уяви про те, що собою представляють такі поля і з чого вони складаються.
Механічна ж хвиля представляє собою спрямований рух черги зтиснутих та розтянутих ділянок середовища газу, рідини або ж твердого тіла (ефект доміно). Ці середовища мають такі властивості, як пружність та щільність. То ж, для механічної хвилі поясненням цього явища слугує наявність процесу розповсюдження, розтікання енергії, передача її від одних ділянок середовища до сусідніх і потім далі. Якщо не вдаватись в питання, з чого ж, все таки, складається сама енергія, то фізика процесу піддається осмисленню та розумінню.
Для електромагнітних явищ, які відбуваються не тільки в матеріальній речовині, але і в матеріальному просторі (і в першу чергу – якраз у просторі), прийдеться припустити, що простір має можливість зтискатись (?), що простору властиві такі поняття, як пружність та щільність. В такому разі, розповсюдження черги зтиснутих та розтянутих ділянок просторового середовища і є розповсюдженням світлової енергії в “тілі” простору.
На основі відкриття наявності червоного зміщення, та врахувавши хибний постулат про незмінність параметрів світлової хвилі при русі у просторі, була запропонована гіпотеза про розширення Всесвіту. При цьому, явище червоного зміщення було приписане дії ефекта Доплера на світлову хвилю.

Так з’явилась гіпотеза появи Всесвіту внаслідок початкового вибуху, коли речовина (а може і простір) Всесвіту утворилась раптово із першочастки (сингулярності). При цьому, чим більшу швидкість отримав фрагмент речовини в ході події, тим далі він встиг відлетіти від місця зародження і продовжує з тією ж швидкістю рухатись і тепер. Наче б то, червоне зміщення (згідно з ефектом Доплера) якраз і є найбільшим у тих фрагментів вибуху, які рухаються з більшою швидкістю і тому встигли натепер відлетіти найдальше. По цій гіпотезі виходить, що вся речовина Всесвіту (в тому числі і вся доступна для нашого сростереження речовина Метагалактики) – в минулому була зконцентрована в малому просторі (майже в фізичній точці) і потім, в результаті вибуху, почала розлітатись в усіх напрямках космосу. Ми, наче б то, є свідками такого розльоту і бачимо, як розлітаються галактики в простори Всесвіту. Вимальовується цікава ситуація, яка (по цій гіпотезі) дозволяє вирахувати час до початку події. Врахувавши те, що вся речовина, наче б то, була в єдиному центрі, можна стверджувати, що відстань від нашої Галактики до будь якої з інших поділена на швидкість віддалення їх і буде часом до початку події. При цьому треба тільки припустити, шо швидкість розльоту з часом не змінювалась. Вирахований час для всіх галактик має бути однаковим. Ось такі висновки слідують з цієї гіпотези.
Та все ж у гіпотези Початкового Вибуху є багато слабких місць, що дає підгрунтя для сумнівів у тому, що це – істина. Почнемо із самого наріжного каменю цієї гіпотези – з причетності ефекта Доплера до явища червоного зміщення в спектрах світил.
Звернемось знову до аналогії. Розглянемо властивості механічної хвилі на воді. На відміну від об’ємної електромагнітної світлової хвилі, яку ми можемо спостерігати тільки в точці її приходу, механічний коливальний рух на поверхні води можна спостерігати зі сторони, на відстані. Параметри такого процесу (довжину хвилі та її швидкість розповсюдження) можна легко дослідити, зафіксувати наявність змін параметрів в процесі розповсюдження такої механічної хвилі.
Отже, знаходячись на березі озера в тиху днину, можна провести такий дослід. На гладь води кинемо камінець і будемо спостерігати за хвилею, яка утворилась. Добре видно, що, в момент зародження, гребінці сусідніх хвиль знаходяться близько один від одного, та, по мірі віддалення від місця їх утворення, ці гребінці помітно розходяться, віддаляються один від одного. Та й швидкість руху їх стає відчутно меншою. Бачимо, що швидкість розповсюдження і довжина механічної хвилі – змінюються. Вважати їх незмінними нікому і в голову не прийде!

Якщо для механічної хвилі - це є нормою, то і для світлової хвилі подібна ситуація має бути природньою. Доплерівський ефект, звичайно, присутній, але він не домінує і губиться на фоні більш потужного явища – зміни параметрів світлової хвилі з пройденою відстанню та плином часу. Червоне зміщення в спектрах галактик – то є “стомлення” хвилі під час руху. Гіпотеза про розширення Всесвіту в світлі таких міркувань виглядає безгрунтовною, хибною. Галактики в Метагалактиці рухаються, швидше за все, по законам близьким до тих, які притаманні явищам Броунівського руху.
Фактом, який суперечить гіпотезі Початкового Вибуху, є і те, що маємо фотографії галактик, які фізично взаємодіють. Спіральні рукава цих галактик війшли в зіткнення і, напевно, ядра їх в майбутньому зіллються. Але ж при вибусі всі галактики повинні розлітатись, а тут об’єкти зближуються і готові до зіткнення.
Червоне зміщення у рівновіддалених галактик рівновелике, що дає підставу вважати, що вибух стався десь поблизу нашої Галактики і навіть в її межах. При вибусі повинно щось залишитись на місці події, та й мало з’явитись вільне від галактик місце між центром події і галактиками, які від того місця відлетіли. Нічого подібного в межах Метагалактики не спостерігаємо.
Але не всі вчені, вивчаючи червоне зміщення в спектрах світлових хвиль, згодні з гіпотезою Початкового Вибуху, який був породжений з першочастки, першоатома, сингулярності. Так, російський вчений В. С. Троїцький зробив припущення, що червоне зміщення світлових хвиль – це ефект, який обумовлений зменшенням швидкості розповсюдження світлових хвиль з віддаленням їх від місця утворення. Світло він розглядав, як рух фотонів, які гальмуються по шляху слідування. Фотонна теорія світла, якої він дотримується, мабуть, теж “за вуха притягнута”. Важко собі уявити, як фотон, матеріальна частка, може бути “розмазаним” по всій сфері розповсюдження світлової хвилі. Інша річ, коли ми маємо явище, яке демонструє нам дію хвилі, як дію речовини. Знову ж таки, можемо розглянути аналогію з механічною хвилею, яка прямує вздовж гумового шнура. Якщо такий шнур прикріплений до дошки, то хвиля в жгуті б’є в дошку, як гумовий пружний м’яч. То ж треба вважати, що і зі світловою хвилею коїться щось подібне. Треба тільки визнати, що простір має пружність. Тиск світла (ефект Лебедєва) теж можна пояснити з такої позиції. Американські вчені Герман Бонд, Томас Голд та Фред Хейл вважають, що Всесвіт безкінечний і відкритий. Початкового вибуху не було.

РОЗШИРЕННЯ ЗЕМЛІ

Тепер – про розширення Землі, про розповзання її континентів.
Так, Земля збільшилась в зрозмірах і кора первісного праматерика, в процесі того збільшення, розкололась на декілька частин, які тепер представляють собою континенти та великі острова Землі. Континенти і тепер продовжують повільно віддалятись один від одного, що підтверджено вимірами в Червоному морі.
Що ж з’явилось причиною цього явища? Чому Земля розширилась і який механізм такої події?
Існує багато версій, в яких розглядаються можливі фізичні та хімічні фактори, що призвели до збільшення об’єму земної кулі. Та, мабуть, ближче за інших наблизились до істини ті, хто вбачає причиною цього явища зміну щільності гравітаційного поля, в якому знаходиться Земля.
Магнітна пружинка стискається при внесенні її в зону сильного магнітного поля. Гравітаційне поле теж має стискати підвладні йому об’єкти, якщо їх вносити в зону більшої щільності такого поля. Тому, при внесенні гравітаційного об’єкта в більш сильне гравітаційне поле, він має стиснутись, а при винесенні його із зони дії такого поля – розширитись.
Вид спіральних галактик (а наша Галактика спіральна) демонструє нам ситуацію, коли важко засумніватись в тому, що зірки відлітають від центра їх в простір по спіралям Архімеда. При цьому зірки (разом зі своїми планетами) потрапляють в зону менш сильної дії гравітаційного поля ядра галактики, що повинно призводити до збільшення об’єму тих зірок і їх планет.
Треба розуміти, що речовина Сонця і його планет в далекому минулому була в складі ядра Галактики, і речовина ця була зтиснута гравітаційним її полем. Зкинута у вільний простір, речовина опинилась в зоні значно меншої щільності поля і, пропорційно зменшенню щільності, поступово розширилась.
Очевидно те, що спочатку Земля, як і вся речовина, яка відокремилась від ядра Галактики, була дуже гарячою і представляла собою однорідну в’язку розпечену масу. Але, ставши самостійним космічним тілом, Земля зформувалась в кулю і почала видозмінюватись. Більш важкі, щільні речовини, будучи в розплаві, зпрямувались до центру планети. Легкі ж – виплили на її поверхню. Відбулась диференціація речовини по щільності. Зформувалось залізне ядро Землі.
Відносна молодість зразків породи в літосфері Землі, в порівнянні зі зразками місячних порід, можна пояснити тим, що Місяць почав тверднути раніше за Земдю, так як у нього менші розміри. Місяць почав тверднути шість мільярдів років тому, а вік зразків земних порід, як правило, не перевищує чотирьох мільярдів років.
В світлі цих роздумів, приходимо до висновку, що Сонце і його планети поступово збільшувались по мірі віддалення їх від ядра Галактики. Але вид земної поверхні, форма континентів і океанів, з їх донними хребтами, не мають аналогів серед всіх інших планет в Сонячній системі. І, розглядаючи глобус Землі, аналізуючи вигляд її материків і океанів, можна дещо зрозуміти. Так, для Атлантичного і Індійського океанів серединні донні хребти відповідають своїм назвам, чого не можна сказати про донний хребет в Тихому океані. Його донний хребет притиснутий до Американського континенту. Сам же Тихий океан представляє собою океанічний круг. Над його поверхнею майже немає островів. Природньо припустити, що під дном Тихого океану залягають породи значно більшої щільності, ніж ті, з яких складені континенти з їх горами. Напрошується думка, що Тихий океан – це місце, де відбулось злиття прапланети Земля з прибулим космічним тілом, яке по розмірам могло переважати Місяць. Швидеість зближення космічних тіл виявилась помірною, що не призвело до руйнування Землі (як це трапилось з Фаетоном), а тільки збільшило її розміри і, зрозуміло, змінило її орбіту, кількість днів року та тривалість доби. При цьому ще відбулось розтріскування старої затверділої її поверхневої “шкаралупи”, фрагменти якої і утворили сучасні континенти та великі острови.
Те, що на видимій стороні Місяця маються астроблеми, які називають місячними морями, а на зворотній стороні його таких утворень майже немає, говорить на користь того, що тіла, які утворили ці астроблеми, досягли поверхні Місяця майже одночасно. В іншому випадку ці утворення розташувались би на поверхні Місяця більш рівномірно. Дуже ймовірно, що це трапилось в момент злиття Землі з прийшлим космічним тілом. На поверхню ж Місяця випали фрагменти поверхні Землі або ж шматки прийшлої планети, які були зірвані з них під час зіткнення.
Таким чином, можемо зробити висновок, що об’єм Землі збільшився:
а) за рахунок поступового розбухання планети при виході її з б) за рахунок миттєвого злиття прапланети Земля з прийшлим космічним тілом.
Новітні дослідження Марса показали, що на його поверхні є принаймні два місця, куди влучили великі астероіди. Це, вірогідно, і знищило життя на цій планеті.
Один з астероідів утворив кратер Еллада діаметром в 600 км. Плоске дно цього кратера розташоване на 8 км нижче його кромки. Умісне припущення, що астероід був залізним. Ця думка грунтується на тому, що поверхня Марса вкрита червонуватими сполуками заліза, які утворились в результаті реакції атмосфери Марса з розпеченими парами астероідного заліза. Атмосфера Марса була знищена. Можливо те, що астероідом тим був уламок ядра зруйнованого Фаетона.
На протилежній стороні планети є круговий відкол діаметром більше ста километрів з глибокою кальдерою посеред цього відколу. Це – вулкан Олімп. Висота всього утворення сягає двадцяти семи кілометрів. Є всі підстави вважати, що і кратер Еллада, і вулкан Олімп – результат єдиного дійства. Один із супутників Марса має слоїсту структуру. Це – Фобос. Тому, знову ж таки, є підстави вважати, що це частина марсіанської поверхні, яка складається з осадкових порід планети. Цей шмат марсіанської поверхні був виштовхнутий не орбіту при зіткненні залізного астероіда з Марсом, із жерла вулкана Олімп. Фобос був таким чином породжений при тому зіткненні. Однак, є вірогідність і того, що Фобос – то шматок поверхневої породи зруйнованого Фаетона, який був захоплений гравітаційним полем Марса і став його супктником.
Результатом іншого зіткнення Марса з астероідом стала долина Марінер. Астероід пройшов не дуже глибоко під поверхнею планети і утворив розлом довжиною 1200 км. В кінці розлому можна бачити кільцеве формування, де астероід мав вирватись з марсіанських обіймів, та все ж застряг в тілі планети.
В 2036 році до Землі наблизиться астероїд десь километрів з сорок у поперечнику. Якщо він влучить в нашу Землю, то життя на Землі згасне не тільки розумне, але і взагалі біологічне. Ось тепер Людина має довести свою розумність і відвести загрозу знищення життя на Землі.

ЖИТТЯ
Питання появи життя (як на Землі, так і у Всесвіті) – то є особлива тема. Матеріалісти стверджують, що час безкінечний і простір Всесвіту безмежний. То ж нелогічно в такій ситуації шукати ту мить, коли з’явилось життя, та ще й вважати, що це трапилось тільки на Землі. Щоб бути послідовними, треба визнати, що життя є явищем космічним і воно існує завжди у безкінечному часі безмежного Всесвіту. Життя – це одна з властивостей речовини в матеріальному світі, воно існує завжди, розвиваючись та вдосконалюючись. Розум же, розумна складова життя, якісно змінює шляхи розповсюдження та розвитку живої субстанції речовини у Всесвіті. І ми, люди, тільки-но вступили на шлях освоєння космосу, а вже мріємо взяти з собою “всякої тварі по парі” і десь далеко-далеко організувати життя подібне земному.
Земля, відділившись від ядра нашої Галактики, разом з Сонцем прямує у відкритий простір космосу. З часом, по мірі охолодження планети, утворилась тверда кора Землі, яка, при своєму розширенні, розділилась на континенти. Температура на поверхні планети знижувалась і її газова оболонка розділилась на водну та повітряну фракції з подальшим утворенням атмосфери. Простір між континентами заповнився водою. Утворились океани та моря.
З’явились умови для існування живих організмів. Якимось із можливих шляхів такі живі організми потрапили на Землю. В результаті життєдіяльності організмів у воді утворились потужні вапнякові відкладення. В атмосфері зменшилась кількість вуглекислого газу і інших шкідливих для живого домішок. З появою рослин, в атмосфері з’явився кисень, що призвело до подальшого розвитку живого у напрямку появи тварин.
В наш час пробиває собі шлях ідея, по якій привнесення життя на планети, - то є цілеспрямована дія міжзоряного розуму. І тут є резон, бо і людство опікується тими ж таки намірами. Ми мріємо освоїти планети Сонця, а далі на черзі – планети інших зірок.
Вірогідно, що життя спочатку в Сонячній системі запанувало на віддалених від Сонця планетах. Можливо, що життя було на супутниках Юпітера, а потім, по мірі охолодження, життя розповсюджувалось на Фаетон, Марс і далі – на Землю.
Дуже повільно, поступово люди приходять до розуміння, що такий шлях появи та розвитку життя в Сонячній системі мав місце. Єгипетські піраміди і багато інших споруд архіісторії потребували високих технологій для виконання об’єму та якості робіт. Та й цілі побудови таких споруд не мають в наш час чітких пояснень. Технологія обробки каменю (сверління отворів, пропилка щілин, переміщення мегалітів) така досконала, що й сучасними засобами ми цього зробити не завжди в змозі.

Мабуть, на Фаетоні була високорозвинута цивілізація. Представники цієї цивілізації освоїли Марс і почали освоювати Землю. Та раптом сталась катастрофа. Фаетон загинув, зник! Він розвалився на шматки і створив з них пояс астероідів. Чи то велике космічне тіло в нього влучило, чи, може, мешканці планети перестарались в своїх дослідах, але планети не стало. Марсіанські поселення мали стати притулком для уцілілих жителів тієї цивілізації. Та їх спіткала нова біда – уламки Фаетона влучили в Марс. Мешканці Марса, напевно, також загинули. І Землю спіткали чималі випробування, але декому із землян все ж вдалось вижити і розплодитись. Земному розуму треба було все починати з самого початку. Так настала черга дії розуму земного.
Коли ми достатньо освоїмо Марс, то знайдемо там сліди діяльності розумних істот. Так буде знайдена відповідь на питання, чи ми прямі потомки створінь тієї цивілізації, чи тільки їх подоби та образи. Але в кожному випадку ми нашими творцями наділені розумом, який повинен забезпечити нам можливість продовження існування життя на Землі. Стан сьогодняшніх досягнень Людини в галузі знань дає підставу для оптимізму. В техніці ми йдемо симимільними кроками, та й в біології маємо чималі здобутки. Питання тільки в тому, чи достатньо ми розумні, щоб зберегти свою цивілізацію не тільки від астероідів, але і від самих себе, від своєї жадібності та глупості. Якщо ж Землю спіткає доля Марса, то картина буде невтішною. Марс в минулому мав досить щільну атмосферу. Там йшли дощі і були ріки та моря. Русла пересохлих річок ми бачимо на фотографіях Марса. В наш час атмосфера на Марсі в сорок разів менш щільна за земну. Дощів там не буває, а тільки гуляють пильові смерчі. При зіткненні Землі з великим астероідом - подібна ситуація буде і на нашій планеті…
Якщо ж Людина дійсно розумна, а не подоба плісняви на тілі Землі, то вона зуміє зберегти свою цивілізацію. Коли астероід вцілить в Землю, то життя, навіть найпростіше, буже знищено. Людина має накопичити кошти, створити засоби порятунку і відвести астероід від орбіти Землі. Якщо ж виявиться, що технологія сьогодення не в змозі відвести загальноземне лихо, то лишається ще варіант збереження нашої цивілізації тим шляхом, яким пішли жителі Фаетона. Ми, як і вони, можемо заселити Місяць, Марс і навіть Венеру, побудувати великі космічні станції на земних орбітах. Тоді, навіть у випадку глобальної катастрофи, коли на Землі все загине, зостанеться шанс для виживання людської цивілізації. Можливо, що Земля ще буде придатна для існування на ній розумного життя, коли ситхія утихомириться.

Люди і тепер готуються до потрясінь глобального характеру. Вони будують сховища в льодовиках Гренландії, для збереження принаймні рослинного насінневого фонду. Але, при зіткненні з великим астероідом, це може і не допомогти. Треба побудувати такі сховища і на Місяці, і на Марсі. Ці сховища будуть доречними, якщо там будуть бодай невеличкі автономні поселення людей. Нам прийдеться колонізувати і Венеру. Ця дуже негостинна красуня, на поверхні якої жара сягає майже 500 градусів і тиск в 90 атмосфер, все ж може бути обжитою. Для цього будуть створені спочатку аеростатні поселення в її атмосфері на тій висоті, де температура прийнятна і світла вдосталь. Освітлення ж венерианської атмосфери людям вдасться здійснити з допомогою архібактерій, які існують на дні земних океанів в районі підводних розщелин з виходом у воду розпечених газів. Такі утворення називають ”чорними курильщиками”. Ці бактерії здатні жити при температурі 400 градусів і для своєї життєдіяльності використовують сірчані сполуки. Їм не потрібен фотосинтез. Занесені на Венеру, ці бактерії зв'яжуть, заберуть з атмосфери сірку та вуглець і це призведе до зниження температури в атмосфері планети. Стане можливим будувати поселення на полюсах Венери та на вершинах її гір. Надалі – вся поверхня стане придатною для біологічного життя на ній.
А життя, якщо є така можливість, ускладнює свої форми. Якщо набратись сміливості, та зазирнути в майбутнє, то зможемо (при достатньому польоті фантазії) побачити там як завгодно складні та інтелектуально могутні форми живого, і не обов'язково на біологічній остові. Ці форми життя виростуть, розів'ються з того, що ми маємо в нашому сьогоденні. І якщо ми, все ж таки, розумні, то зможемо зберегти свою цивілізацію, знайдемо своє місце в галактичному суспільстві розумів, свою екологічну нішу в їх оточенні.
Ми живимо на Землі. Тут життя представлене широко і різноманітно. Люди продовжують розгадувати таємницю виникнення та розвитку життя не тільки на Землі, але і у Всесвіті. Будемо сподіватись, що все ж таки ми розумні, достойні своєї планети і того розуму, який нас створив.

Опубліковано з дозволу автора.

Обсудить статью или высказать своё мнение вы можете на форуме.

ВСТУПЛЕНИЕ

Земной разум, человечество, его научная мысль достигли определённых вершин и многое из того, что было ещё совсем недавно загадочным и неизведанным, стало обычным и даже будничным. Фундамент здания науки мощный и прочный. Это позволяет людам, отталкиваясь от уже достигнутого, овладевать новыми вершинами в стране знаний. Так Человек укрепляет своё интеллектуальное могущество.
Основной интерес человека – это интерес к строению и самой сути Вселенной, её структуры, а также места Человеческого Разума во Вселенной. Феномен же существования такого явления, как жизнь, естественно, вызывает особый интерес. Возникает желание исследовать процессы в живых организмах, учиться влиять на эти процессы, управлять ими вплоть до овладения искусством создавать новые живые организмы и даже создавать организмы, которые будут способны мыслить, говорить.
Представления о строении Вселенной менялись с течением времени, но и теперь нет оснований утверждать, что всё окончательно выкристализовалось.
Расширяется ли Вселенная, что стало причиной увеличения размеров Земли и как сформировались континенты и океаны, как появилась и развивалась жизнь на Земле и во Вселенной, какое строение живых организмов – эти проблемы нас продолжают глубоко интересовать.
Объяснений возникновения и развития Вселенной много, но есть два основных направления, в одно из которых, в конечном итоге, вливается любая из попыток толкования событий в окружающем нас пространстве.
Философы идеалисты утверждают, что наш мир и вся Вселенная, её пространство, вещество в пространстве, энергия, время, всё живое и сам человек – созданы всемогущей, всезнающей Идеей и что весь мир, и каждый человек лично, находятся под постоянным, неусыпным и всеобъемлющим контролем, под её неограниченной властью.
Сторонники материалистической философской доктрины не задумываются над вопросом, кто сотворил мир. Они утверждают, что Вселенная безгранична в пространстве и во времени. В этом бесконечном материальном пространстве существует материальное вещество, которое способно к энергетическому взаимодействию в непосредственном контакте его вещественных фрагментов механическим путём, или же путём действия, которое опосредствованно гравитационными, электрическими, магнитными полями, а, возможно, и полями неизвестной ещё природы.
Жизнь – это одно из множества проявлений энергетического взаимодействия вещества и взаимодействие это имеет информационную природу.
Ни одно из этих утверждений, как видим, не может быть проверенным и доказанным. Поэтому, остаётся делом пользователя гипотезы выбирать, что принимать за истину. Результаты же наблюдений могут быть обоснованы только в зависимости от мировоззрения исследователя. Так как есть моменты, которые принципиально не могут быть подвержены проверке экспериментальным путём, то пользователь вынужден некоторые (даже фундаментальные) моменты принимать на веру.

Но всё же материалистическая концепция выглядит менее противоречивой хотя бы потому, что не требует Творца для самой Вселенной. Да и самого Творца кому-то, где-то, из чего-то и когда-то надо было сотворять.
Варианты моделей одного и того же явления, но предложенные разными философами, могут даже исключать друг друга, хотя выглядят оба варианта правдоподобно. Математик Чебышев в своё время обращал внимание на то, что математическая формула действует подобно мельнице. Когда в неё загружают зерно, то получают съедобную муку. Если же загрузить в неё камни, – то получим похожую на муку несъедобную пыль.
При создании философской идеи тоже очень важным есть то, на каких предпосылках эта идея создаётся. При ошибочных предпосылках (основаниях идеи) получим дефектный результат, хотя, на первый взгляд, всё будет выглядеть правдоподобным.
У бесконечной Вселенной бесконечное количество свойств, а доступными для нашего изучения оказываются только некоторые из того множества. Сумма добытых нами знаний представляют собой интеллектуальное могущество разумной составляющей живого на Земле и так, видимо, обстоит дело и во всей Вселенной.
Итак, объектами рассмотрения в этой работе будут Вселенная, Метагалактика с её галактиками, Солнечная система планет, вопросы формирования Земли и возникновения жизни на ней.
Краткая справка о планете Земля.
Земля – одна из планет Солнца, а Солнце – одна из звёзд нашей родной Галактики. Расстояние от Земли до Солнца – 150 миллионов километров. Расстояние от Земли до Луны – 380 тысач километров (меньше 0,5 миллиона).
По современным данным – Земля представлает собой шар диаметром 12 тысяч километров. Земля имеет такое строение:
верхняя оболочка Земли – это земная кора, которая имеет толщину от пяти километров (под дном океанов), до семидесятипяти километров (под высокими горами);
глубже расположены верхняя и средняя мантии Земли из кремнистых веществ, которые находятся в полутвёрдом состоянии и распространяются они до двух тысяч километров вглубь Земли;
дальше следует ещё тысяча километров расплавленной нижней мантии из кремнистых веществ;
и в центре – металлическое ядро Земли, в основном, из железа.
Металлическое ядро имеет радиус около трёх тысяч километров и делится оно на внешнее ядро (жидкое железо) толщиной около двух тысяч километров и внутреннее ялро (твердое железо), которое имеет радиус порядка тысячи километров.
Самая высокая гора Земли – около девяти километров, а самая глубокая впадина в мировом океане – немного больше одиннадцати. Это в 1200 (!) раз меньше диаметра земного шара. Макет Земли величиной с футбольный мяч выглядел бы идеально отполированным. Глубина океанов на нём была бы почти незаметной, да и толщину воздуха врядли удалось бы разглядеть.
Воды и воздуха очень мало. Нам надо беречь, защищать Землю…

БЕСКОНЕЧНОСТЬ ВСЕЛЕННОЙ

Таким образом, – наш мир бесконечен в пространстве и во времени.
Как же приблизиться нам к самому понятию, к смыслу такого явления, как бесконечность?
Самые современные телескопы и радиотелескопы позволяют людям заглянуть в умопомрачительные глубины космоса. С усовершенствованием приборов наблюдения становятся доступными для исследований и изучения ещё более удалённые источники излучения световых волн из ещё более удалённых глубин окружающего пространства. Таким способом мы расширяем границы изучаемого нами пространства. Однако, в бесконечном пространстве даже вся наша чрезвычайно большая Метагалактика кажетса просто мизерной точкой в сравнении с самой бесконечностью.
Для приближения к пониманию самой сути бесконечности пространства можем воспользоваться принципом подобия. В природе, при всём её многообразии, такое часто встречается. Так, строение атома представляет собой какое-то подобие планетарной системы звёзд и даже в некоторой степени имеет сходство со строением самих галактик.
А вот теперь представим себе, что в толще какого-то вещества, в малом объёме которого уже нельзя ничего рассмотреть даже в мощный микроскоп, находится некоторая группа атомов. В центре этой группы, миниатюрной гипотетической «метагалактики», находитса атом-«галактика», а на орбите вокруг него вращается электрон-«солнце», а вокруг этого «солнца» вращается ещё нечто, что представляет собой гипотетическую «планету»! Пофантазируем ещё дальше и представим себе, что на этой «планете» есть жизнь… Теперь представим себе, что жизнь там высокоразвитая и что там есть разумные существа, которые изучают окружающее их пространство.
Что же увидят исследователи этой микрожизни во внешнем для них пространстве? То пространство, в котором они существуют, это то же пространство, в котором существуем и мы. Но для их учёных доступными для наблюдений будут объекты их гипотетической «метагалактики», то есть расположенные вблизи атомы, которые они воспринимают, как ближе или дальше расположенные «галактики». И сколько бы много они ни открывали для себя «галактик», нам понятно, что пространство, которое доступно их наблюдениям заключается в кубическом микроне, а может быть и в ещё меньшем объёме пространства. И если атом, где они живут, находится в толще воды, то, что они смогут узнать об океане? И что они будут знать о тверди земной и, тем более, о нашем космосе? Жители этой гипотетической «планеты» обречены на то, чтобы изучать свойства Вселенной по той её части, которая доступна их наблюдениям.
Вот так и мы…
Если представить себе, что галактики – это атомы мегавещества, которое имеется в мегапространстве, и мы живём в толще этого вещества, то про
свойства и законы мегамира, в котором, всё-таки, существуем, нам придётся судить по той его части, которая доступна нашим наблюдениям. Такой областью мирового пространства является наша Метагалактика. Мы её изучаем, пробуем заглянуть дальше, стараемся расширить границы нам доступного.
ВЕЩЕСТВО В МЕТАГАЛАКТИКЕ

Констатируем тот факт, что мы живем в макропространстве, которое изучаем и, как можем, приспосабливаемся к лучшему существованию в нём.
В материальном пространстве, которое ещё называют эфиром, имеется материальное вещество, вещественная субстанция материального мира. В прошлом учёные пытались найти первичные частички вещества, из которых построен весь мир. Эти частички назвали корпускулами. Но оказалось, что атомы тоже делимы и имеют сложное устройство. Самые элементарные частички, похоже, тоже представляют собой нечто такое, что сможет удивить сложностью своего внутреннего строения того, кто сумеет разгадать их конструкцию. Современная наука знает, что атом имеет ядро, состоящее из нейтронов и протонов, а вокруг ядра атома вращаются на своих орбитах электроны. Объём, который занимает атом, определяется самой внешней орбитой электрона из тех, которые имеются у атома. Это самая крайняя, внешняя орбита. Весь же объём внутри атома (за исключением объёма, который занимают ядро и электроны атома) занято, снова таки, пространством, эфиром. Материальное вещество сконцентрировано, в основном, в ядрах атомов. Учёные считают, что существуют такие космические объекты, у которых вещество так сжато, что электронные оболочки их смяты, их не существует. Вещество состоит из плотно прижатых друг к другу ядер атомов, которые, как известно, состоят из протонов и нейтронов. Звёзды из такого вещества называют нейтронными, так как протоны тоже оказываются нейтрально заряженными по той причине, что электроны атома втиснуты в тело протона и нейтрализуют его заряд.
В каком же виде вещество представлено в просторах Метагалактики? Наукой, её средствами было установлено, что в доступном нашему наблюдению пространстве находится множество излучающих свет объектов. Это звёзды нашей Галактики и далёкие чужие галактики.
Галактики бывают разными, но все они имеют массивное ядро и множество звёзд, связанных гравитационными силами с ядрами этих галактик.
В просторах Метагалактики сами галактики расположены очень неравномерно. Местами они создают скопления. Эти скопления выглядят порой в виде туч, а в других местах они образуют своеобразные вытянутые в пространстве нити гирлянд. В некоторых же местах пространства они расположены с гораздо меньшей плотностью и даже выглядят одиночными объектами в значительных объёмах космического пространства.
Вероятно, существуют в природе и такие объекты, которые не излучают электромагнитную энергию света. Такие объекты остаются невидимыми. Неизлучающие объекты, которые по массе своей сравнимы со звёздами и даже с галактиками, учёные называют «чёрными дырами». Это объекты, куда вещество из космоса втягивается, а вырваться из этой ловушки, до поры до времени, не может.
Галактики зарождаются, генерируются где-то далеко за пределами Метагалактики. Таким образом, пространство космоса обогащается сгустками вещества. Надо думать, что галактики в свой начальный период находятся на стадии «чёрных дыр», которые ещё не приобрели вращения. Но, пронизывая пространство, они раскручиваются.

Это происходит при взаимодействии «чёрных дыр» с межгалактическими силовыми полями мегапространства. «Чёрные дыры», приобретя вращение, в процессе движения в силовых полях пространства, раскручиваются всё быстрее. При этом они трансформируются из шарообразных тел в дископодобные. Дальнейшее раскручивание такой «чёрной дыры» приводит к уплощению её диска. На периферии диска «чёрной дыры» вещество приобретает такие центробежные силы, которые в состоянии преодолеть её центростремительные силы притяжения. Вещество отделяется, срывается с периферии диска и медленно устремляется прочь от него в открытое пространство. Приобретённая в недрах ядра «чёрной дыры» энергия, в разных своих проявлениях, из вещества высвобождается, так как это вещество оказывается в условиях, где плотность гравитационного, и других полей, существенно уменьшается. Выделяется и электромагнитная энергия, видимый участок спектра которой является светом. Вещество этих фрагментов начинает светиться, что превращает их в звёзды. Светящиеся звёзды делают видимой, наблюдаемой «чёрную дыру». «Чёрная дыра» превращается в спиральную галактику. Вещество галактик своеобразными рукавами неторопливо отправляется в просторы космоса. Эти рукава имеют вид спиралей Архимеда.
Сам вид спиральных галактик демонстрирует нам постоянный и устойчивый процесс генерации звёзд, который никак не ассоциируется со взрывом. Они быстрее напоминают вращающуюся фейерверочную ракету или же круговую дождевальную установку. Если бы галактика формировалась вследствие взрыва, то должна была бы образоваться сфера из разлетающихся звёзд, а внутри этой сферы должно было бы образоваться пространство, свободное от звёзд. Такие формы, вероятно, появляются при образовании шаровых (сферических) галактик. Образуются они, надо полагать, при достижении «чёрной дырой» критической массы. Это приводит к взрыву. Но при этом по какой-то причине вращения не было, и фрагменты разлетаются в космос без приоритетов, во всех направлениях. Образуется сфера из звёзд.
Наша Галактика выглядит на нашем ночном небе в виде протянутой во всю длину неба полосы разных по светимости звёзд. Это и есть то вещество, которое оказывается доступным для нашего наблюдения из всего того грандиозного, что собой представляет наша Галактика.
Одной из миллиардов звёзд, которые порождены в недрах нашей Галактики, является Солнце, наша родная звезда. Таким образом, Солнце – одна из множества звёзд, которые представляют собой звёздное семейства нашей Галактики.
Вокруг Солнца вращаются планеты. Это космические тела, которые почти не излучают электромагнитную энергию. Их можно видеть только благодаря отражённому от их поверхности свету Солнца.
Планеты есть и у других звёзд Галактики, но рассмотреть их современными средствами наблюдений пока не удаётса, хотя непрямыми измерениями такие объекты найдены.
Знание распределения галактик в Метагалактике, их плотности, направления движения звёзд вокруг каждой из галактик даст возможность построить модель полей, которые действуют на них, заставляют вращаться.
ОШИБКА ЭЙНШТЕЙНА

Эйнштейн считал, что электромагнитная световая волна в процессе своего движения в пространстве не претерпевает изменений ни в частотах линий спектра, ни в скорости движения такой волны.
Свет – это электромагнитное излучение, которое со своего места образования растекается в пространстве во всех направлениях от излучающего объекта. Пространство заполнено электромагнитными волнами, волнами света. Эти световые волны мирно сосуществуют в пространстве и не мешают друг другу. Поэтому приемники света регистрируют сами места нахождения излучателей, а пространство при этом, будучи заполненным светом, выглядит совершенно чёрным.
Что же, всё-таки, представляет собой свет? Мы знаем, что это распространение в пространстве электромагнитных колебаний. Всего четыре уравнения Джеймса Кларка Максвела описывают богатейший мир электромагнитных явлений, свойств электрических и магнитных полей – таких областей в пространстве, где между электрическими, а также магнитными зарядами действуют силы притяжения или же отталкивания через пространство их разделяющее, без непосредственного контакта самих заряженных тел.
И всё же наука и теперь не имеет представления о том, что собой представляют такие поля, из чего они состоят.
Механическая волна представляет собой направленное движение, последовательность чередующихся однин за другим сжатых и растянутых участков в среде твёрдого тела, жидкости или же газа. Эти среды обладают свойством плотности и упругости. Для механической волны объяснением этого служит наличие процесса распространения, растекания энергии, передача её от одних участков среды к соседним и затем далше (эффект домино). Если не задаваться вопросом, из чего же, всё-таки, состоит сама энергия, то физика процесса поддаётся осмыслению и пониманию.
Для электромагнитных явлений, которые происходят не только в материальной вещественной среде, но и в пространстве (и в первую очередь – именно в пространстве), придётся предположить, что пространство имеет свойство сжиматься (?), что пространству присущи такие свойства, как плотность и упругость. В этом случае распространение чередующихса сжатых и растянутых участков пространственной среды, это и будет распространением электромагнитной энергии в «теле» пространства.
На основании открытия наличия красного смещения в спектрах галактик, учтя ошибочную догму Эйнштейна о неизменности параметров световой электромагнитной волны при её движении в пространстве, была предложена гипотеза расширяющейся Вселенной в результате взрыва. Красное смещение в спектрах светил приписали эффекту Доплера. Вот так появилась гипотеза возникновения Вселенной за счёт начального взрыва, при котором все вещественные объекты во Вселенной стали разлетаться один от другого из места своего рождения. Выходит, что, чем больше скорость приобрёл объект в момент этого события, тем дальше он успел улететь от места своего пребывания (или зарождения) и продолжает теперь удаляться с той же скоростью. Красное смещение, согласно эффекту Доплера, поэтому и
7
оказывается большим у тех фрагментов вещества, которые, при взрыве, получили большую скорость и успели дальше улететь.
По этой гипотезе выходит, что всё вещество Вселенной, а, значит, и всё вещество Метагалактики, в прошлом было сконцентрировано в одном малом пространстве (возможно, в физической точке) и потом, в результате взрыва начало разлетаться во всех направлениях. Мы, вроде бы, в наше время являемся свидетелями продолжения этого процесса и видим, как улетают от нас галактики в просторы Вселенной. При этом всё происходит так, что, чем дальше от нас находится объект, тем с большей скоростью он от нас улетает. Зная скорости удаления галактик и расстояний до них, легко вычислить время до начала события, до момента взрыва. Интересно отметить, что время получим одинаковое для всех галактик, независимо от того, ближе или дальше они расположены.
Но всё же у гипотезы Начального Взрыва есть много слабых мест, что даёт нам основание усомниться в её истинности. Начнём из самого краеугольного камня в фундаменте гипотезы, – с причастности эффекта Доплера к факту наличия красного смещения в спектрах галактик.
Для выяснения вопроса, обратимся к механической аналогии с волной на поверхности воды. В отличие от объёмной электромагнитной световой волны, которую мы можем наблюдать только в месте своего пребывания, механическое колебатальное движение мы можем наблюдать со стороны, на расстоянии. Параметры процесса (скорость распространения и длину волны) можем легко исследовать и зафиксировать наличие изменений этих параметров в процессе распространения такой волны.
Находясь на берегу озера, можем проделать такой опыт. На гладь воды бросаем камешек и наблюдаем за волной, которая образовалась. Хорошо видно, что, в момент зарождения волны, гребни соседних, рядом расположенных волн находятся близко один к другому, но, с увеличением расстояния от места образования волны, эти гребешки заметно расходятся удаляются друг от друга. Да и скорость их движения становится меньшей. Констатируем тот факт, что скорость распространения и длина самой волны с расстоянием, пройденным волной, меняются. Поэтому считать скорость распространения волны на поверхности воды постоянной - никому и в голову не придёт. На лодке, с которой мы производим опыт, будем отмечать разную частоту прихода волн в зависимости от того, ближе или дальше находится лодка от места образования волны.
Если для механической волны это является нормой, то и для световой волны надо ожидать похожей ситуации, изменение скорости её движения должно быть естественным. Доплеровский эффект, конечно же, присутствует, но не доминирует и теряется на фоне более мощного явления – изменения параметров световой волны в процессе её движения и с увеличением расстояния от места её образования. Красное смещение – это проявление «усталости» световой волны во время движения.
Гипотеза о взрывном расширении Вселенной в свете таких рассуждений выглядит ошибочной, ложной. Галактики в просторах Метагалактики, должно быть, движутся по законам близким к законам броуновского движения.

Фактом, который противоречит гипотезе о Начальном Взрыве, есть и то, что имеются фотографии взаимодействующих галактик. Спиральные рукава этих галактик вошли в соприкосновение и, вероятно, ядра их в будущем сольются. Но при взрыве все галактики должны разлетаться, а здесь картина совсем иная. Объекты сближаются и готовы к столкновению.
Во взрывной гипотезе все объекты события разлетаются, похоже, из места, которое близко находится от нашей Галактики. Это предположение вытекает из того обстоятельства, что скорости удаляющихся от нас равноудалённых галактик одинаковы. Это могло бы быть только в том случае, если бы взрыв произошёл действительно в пределах нашей Галактики. Но при таком мощном взрыве на месте события мы и теперь должны бы были видеть нечто такое, что определяло бы место события. Однако, ничего подобного нет не только в пределах Галактики, но и в пределах всей Метагалактики, ничего такого не наблюдается.
Можно предположить, что взрыв произошёл за пределами Метагалактики и поэтому мы не видим то место, где всё это произошло. Но в таком случае удаление от нас галактик обогнавших нас и отставших были бы больше, чем у тех, которые летят почти параллельно с нашей Галактикой. Должен присутствовать эффект трубки, когда параллельные галактики почти не удалялись бы от нас, а летящие с нами по курсу впереди или позади должны бы были активно удаляться. Но ничего подобного нет, и приходится думать, что взрыв произошёл вблизи нашей Галактики или же то, что его и вовсе не существовало.
И всё же не все учёные согласны со взрывной гипотезой рождения Вселенной, которая была порождена из первоатома, сингулярности. Так российский учёный В. С. Троицкий выдвинул предположение, что красное смещение световых волн – это эффект, который обусловлен уменьшением скорости распространения световых волн с удаления их от места образования. Свет он рассматривал как движение фотонов, которые тормозятса по пути своего следования. Фотонная теория света, которой он придерживался, тоже «за уши притянута». Трудно себе представить, как фотон, материальная частица, может быть «размазана» по всей сферической поверхности распространения световой волны.
Объяснением, опять таки, может служить механическая модель явления. Волна, которая распространяется вдоль резинового жгута, прикреплённого к стенке, ударяет в стенку-препятствие, как мяч, и отражается от неё. Надо понимать, что и со световой волной происходит подобное, но для этого, конечно же, надо признать, что пространство имеет плотность и упругость. Давление света (эффект Лебедева) тоже вписывается в подобный сценарий.
Американские учёные Герман Бонд, Томас Голд и Фред Хейл выдвинули гипотезу, в которой нет начального момента сотворения Вселенной (нет начального взрыва). В этой теории пространство Вселенной предполагается бесконечным и открытым. Вселенная – стабильна. Если в этой теории ещё отбросить ложный постулат о неизменности скорости света, то
предположение о расширении Метагалактики отпадёт. Это и будет весомым аргументом в пользу относительной стабильности Вселенной.

РАСШИРЕНИЕ ЗЕМЛИ

Теперь – о расширении Земли, о расползании континентов.
Да, Земля увеличилась в размерах и кора первоначального праматерика, в процессе увеличения объёма её, раскололась на несколько частей, которые теперь представляют собой континенты Земли. Континенты и теперь продолжают медленно отдаляться друг от друга, что зафиксировано измерениями в Красном море.
Что же явилось причиной данного явления? Почему расширилась Земля и какой механизм этого явления?
Существует много предположений, в которых рассматриваются возможные физические и химические факторы, которые привели к увеличению объёма земного шара. Но, думается, что находятся ближе к истине те, кто усматривает причину происходящего в изменении плотности гравитационного поля, в котором находится Земля.
Для подтверждения такого предположения снова прибегнем к аналогии. В физическом эксперименте со стальной пружинкой, которую вносят в магнитное поле, хорошо заметно, как длина пружинки заметно укорачивается. При отстранении её от магнита, длина пружинки восстанавливается.
Очевидно, должно быть подобие действия магнитного и гравитационного полей на подвластные им объекты. Поэтому при внесении гравитационного объекта в гравитационное поле он должен сжаться, а при удалении – расшириться.
Вид спиральных галактик, а наша Галактика спиральная, демонстрирует нам ситуацию, когда трудно усомниться в том, что звёзды из них улетают по спиралям Архимеда, удаляются от ядра. При этом они попадают в зону более слабого воздействия гравитационного поля галактики.
Надо понимать, что вещество Солнца и планет в прошлом было частью ядра нашей Галактики, и вещество это было сжато гравитационным её полем. Сброшенное в свободное пространство вещество оказалось в зоне меньшей плотности гравитационного поля и, пропорционально уменьшению этого поля, увеличилось, расширилось.
Очевидно то, что сначала вещество Земли, как и всё вещество, которое отделилось от ядра Галактики, было горячим и представляло собой однородную раскалённую вязкую массу. Но, став самостоятельным космическим телом, Земля сформировалась в шар и начала видоизменяться. Более тяжёлые вещества, будучи в расплаве, устремились к центру планеты, лёгкие же – всплыли на её поверхность. Произошла дифференциация вещества по плотности. Относительная молодость образцов породы в литосфере Земли в сравнении с лунными породами можно обосновать тем, что Луна начала затвердевать раньше, так как у неё меньшие размеры. Луна начала отвердевать шесть миллиардов лет назад, а возраст земных образцов, как правило, не превышает четырёх миллиардов.
В свете этих рассуждений, приходим к выводу, что Солнце и планеты постепенно увеличивались по мере удаления от ядра Галактики.
Но вид земной поверхности, форма континентов и океанов с их донными хребтами не имеют аналогов среди всех остальных планет Солнца.

И, разглядывая глобус Земли, рассматривая её материки и океаны, можем многое понять. Форма континентов и океанов о многом может поведать. Для Атлантического и Индийского океанов донные срединные хребты соответствуют своим названиям, чего не скажешь про Тихий океан. Его донный хребет притиснут к Американскому континенту. Тихий же океан представляет собой океанический круг. Над его поверхностью почти нет островов. Естественно предположить, что под дном Тихого океана залегают породы значительно большей плотности, чем те, из которых состоят континенты с их горами. Напрашивается мысль, что Тихий океан – это то место, где произошло слияние пра Земли с пришлым космическим телом, которое по размерам сравнимо с Луной (а, может быть, и больше). Скорость сближения космических тел оказалась умеренной (тело догоняло пра Землю), что не привело к разрушению Земли (как это случилось с Фаэтоном), а только увеличило её размеры и, конечно же, изменило её орбиту, количество дней в году и время суток. При этом ещё произошло растрескивание отвердевшей её первичной поверхностной «скорлупы», фрагменты которой образовали нынешние континенты и большие острова.
То, что на видимой поверхности Луны имеются астроблемы, которые называют лунными морями, а на обратной стороне её таких образований почти нет, говорит в пользу того, что тела, которые образовали эти астроблемы, достигли её поверхности почти одновременно. В противном случае эти образования расположились бы на Луне более равномерно. На видимую поверхность Луны выпали фрагменты поверхности Земли или же пришлой планеты, которые были сорваны с них во время столкновения.
Таким образом, можем сделать вывод, что причиной увеличения объёма Земли стало: а) увеличение планеты за счёт уменьшения плотности поля гравитации в её окрестностях;
б) за счёт слияния Земли с пришлым космическим телом.
Новейшие исследования Марса показали, что на его поверхности есть места, куда угодили два больших астероида. Первый из них образовал кратер Эллада. Диаметр этого кратера шестьсот, а глубина его достигает восьми километров. На противоположной стороне Марса образовался при этом откол-вздутие около ста километров диаметром. Это – вулкан Олимп с огромной кальдерой в средине откола. Высота этого образования двадцать семь километров и представляет собой самую высокую гору в Солнечной системе. Есть предположение, что астероид, который оказался причиной этого действа, был железным. Он частично испарился при взрыве, и пары железа вступили в реакцию с атмосферой планеты и выжгли её, уничтожили. Железистые соединения, образовавшиеся при этом, выпали на поверхность Марса и теперь определяют его красноватый цвет. Результатом второго столкновения Марса с астероидом стал раскол длиной тисяча двести километров, который назвали Долиной Маринер. Астероид прошёл не очень глубоко под поверхностью планеты и образовал вспучивание с расколом.
В 2036 году к Земле приблизится астароид в поперечнике порядка сорока километров. Если он угодит в Землю, то биологическая жизнь на планете будет уничтожена, как на Марсе. Человечество должно доказать свою разумность и отвести от планеты опасность столкновения.
ЖИЗНЬ

Вопрос о появлении жизни (как на Земле, так и во Вселенной) – это тема для особого, специального рассмотрения.
Материалисты утверждают, что пространство Вселенной и время – бесконечны. Поэтому нелогичными представляются попытки в бесконечном времени отыскивать тот миг, когда зародилась жизнь, да ещё и только на Земле. Чтобы быть последовательными, материалистам следует признать, что в бесконечном пространстве и времени жизнь тоже существует всегда, развиваясь и совершенствуясь. Жизнь – это одно из свойств вещества в материальном мире. Разум же, разумная составляющая жизни, качественно меняет пути развития и распространения живой субстанции вещества во Вселенной. И мы, люди, только-только вступив на путь освоения космоса, уже мечтаем взять с собой «всякой твари по паре» и где-то на других планетах организовать жизнь подобную земной.
Земля, отделившись от ядра Галактики, вместе с Солнцем движется в просторы открытого космоса. Со временем, по мере охлаждения планеты, образовалась твёрдая кора Земли, которая при своём расширении, разделилась на континенты. Температура снижалась, и газовая оболочка планеты разделилась на амосферу и выделившуюся из первичного газа воду. Пространство между континентами (в низинах) заполнилось водой, и образовались океаны и моря.
Появились условия для существования жизни на планете. Одним из каких-то возможных путей - появились на Земле живые организмы. В результате жизнедеятельности организмов в первичном океане, образовались мощные известняковые отложения, а в атмосфере уменьшилось количество углекислоты и увеличилось содержание кислорода. Это привело к появлению более сложных живых организмов - растений и животных.
В последнее время возникла идея, что происходит целенаправленное привнесение жизни на перспективные планеты разумными существами с других планет далёких звёзд нашей Галактики. И здесь есть резон, так как и у нас есть теперь подобные намерения. Мы мечтаем колонизовать планеты Солнца, а дальше на очереди – планеты других звёзд. Перспективной для освоения в Солнечной системе представляется Венера. Хотя сейчас на Венере температура превышает пятьсот градусов, а давление атмосферы – девяносто атмосфер, может оказаться возможным то, что усилием землян удастся привести планету к виду, пригодному для жизни на ней. Сначала, надо полагать, будут построены аэростатные поселения в атмосфере Венеры на высоте, где температура приемлема и света вдоволь. А затем, с помощью земных архибактерий, будет осветлена атмосфера планеты и станет возможным пребывание людей на полюсах и на высоких вершинах. В дальнейшем же – вся планета станет пригодной для жизни на ней. Архибактерии же обнаружены на дне океанов в зоне разломов и выхода в воду раскалённых газов. Эти бактерии не нуждаются в фотосинтезе, а используют сернистые соединения для поддержания своих жизненных процессов. Они способны жить при температуре выше четырехсот градусов. Венерианские условия для них могут оказаться приемлимыми.

Вполне вероятно то, что жизнь освоилась сначала на отдалённых от Солнца планетах. Постепенно, по мере охлаждения планет, жизнь появлялась и на более близких к Солнцу планетах. Это могли быть спутники Юпитера, а затем Фаэтон и Марс. Разум начал и освоение Земли. Но произошла трагедия и Фаэтон взорвался. На месте планеты образовался пояс астероидов. Астероид ли угодил в него, или же жители Фаэтона «помогли» ему своими неразумными действиями, но планеты не стало. Марсианские и земные поселения были пристанищем для уцелевших жителей той цивилизации, но их настигла новая беда. Обломки Фаэтона угодили в Марс и Землю. Жители Марса тоже погибли. Земле тоже сильно досталось, но всё же немногим удалось выжить. Развитие цивилизации пришлось начинать с нуля. Пришло време действовать разуму земному.
Очень медленно, постепенно люди привыкают к мысли, что такой путь развития жизни в Солнечной системе планет имел место. Египетские пирамиды и многие другие сооружения архиистории требовали высоких технологий для исполнения объёма и качества работ. Да и цели постройки таких сооружений не имеют внятных объяснений. Технология обработки камня (сверление отверстий, пропилка щелей, перемещение мегалитов) такая совершенная, что, порой, и современными средствами не может быть осуществлена.
Когда мы освоим Марс, то обнаружим там следы разумной жизни. Мы найдём ответ на вопрос – прямые ли мы потомки фаэтонян то ли марсиан, или же мы созданы «по их образу и подобию»? Но в любом случае, мы наделены разумом, чтобы накопить знания в технике и биологии. Мы должны уберечь Землю, земную цивилизацию от гибели. Мы сами научимся создавать разумные существа, подобные земным, но такие, которые способны жить в других, экстремальных условиях. Уровень достижений в настоящем даёт нам основания для оптимизма. Вопрос только в том, достаточно ли мы разумны, чтобы уберечь себя не только от астероида, но и от собственной глупости и жадности. Если же Землю постигнет судьба Марса, то картиа будет печальной.
Нам на деле приходится доказывать свою разумность, а не подобие плесени на залежалом куске хлеба. Если мы разумны, то спасём свою цивилизацию от гибели. В противном случае - финал будет закономерным и заслуженным.
А жизнь, если есть возможность, усложняет свои формы. Набравшись смелости, мы можем заглянуть в будущее. Там мы сможем увидеть (при достаточном полёте фантазии) сколь угодно сложные и интеллектуально могущественные формы живого и не обязательно на биологической основе.

Харьков, 2009 г.

Опубликовано с прямого согласия автора.

Обсудить статью или высказать своё мнение вы можете на форуме.

Вы можете изучать нашу планету по фотографиям из Космоса совершенно бесплатно с помощью сервиса и программы Google Earth.

Google Планета Земля может перенести вас в любое место на земле для просмотра карт, спутниковых изображений, ландшафта и 3D-зданий и даже предоставляет возможности для исследования галактик и звездного неба. Вы можете изучать географическое содержание, сохранять обзор мест и делиться информацией с другими пользователями.

Скриншоты:

интерфейс программы прост и понятен.

Некоторые участки Земли в программе Google Earth можно рассмотреть с большой детализацией: видны дома, автомобили и даже фигуры людей

На карте вы найдёте обозначения заповедников, границ государста, города и многое другое.

В новых версиях программы:

• Реалистичные фотоизображения зданий крупных городов мира
• Рассветы и закаты; возможность узнать изменение уровня освещенности рельефа
• Уникальный перелет (падение) из космоса на улицы городов

Скачать последнюю версию программы и прочитать её описание вы сможите на сайте:
http://earth.google.com/

Данная программа работает только при активном подключении выходе в сеть Интернет и при просмотре карты, работе программы, скачивает десятки мегабайт. Учтите этот факт, если вы оплачиваете Интернет помегабайтно.

фотографії заходів та учасників фан-клубу Queen при Планетарії.

Музичний фан-клуб Queen

Состояние погоды на разные времена года и сроки издавна определяли по планетам и звездам.
Изучайте ночное небо, и оно вам поведает о многом!

• Если вокруг Луны на близком расстоянии появится круг – завтра жди дождя, а если зимой два тусклых красноватых кольца – к сильным морозам.
• Если Луна кажется больше обычного размера и красноватого цвета – к дождю.
• Бледный цвет Луны – признак плохой погоды, зимой это обещает обильный снегопад.
• Если Луна ослепительно белая – к холоду, а красноватая – к ветру.
• Появление туманного круга около Луны – к метели.
• Если Луна в тусклой дымке – к длительному ненастью.
• Если осенью Венера видна под утро – к мягкой зиме, а под вечер – к суровой.
• Если зимой кажется, буд-то звезды мерцают – к холоду, летом – к жаре.
• Если звезды сильно мерцают – к ненастью.
• Звездное небо зимой – к холоду, летом – к ясной погоде, редкие звезды зимой – к вьюге, а летом – к ненастью.
• Звезды падают – к ветру.
• Если звезды в тумане – к дождю.
• Если звезды ночью сильно мерцают, а с утра тучи, то в полдень будет гроза.
• Если на рассвете наблюдается сильное мерцание звезд – к дождю в ближайшие дни.
• Если летом Млечный Путь полон звезд и ярок – к хорошей погоде, если тусклый – к ненастью.

> Другие статьи по астрономии <

Имя: Александр, город: Староверовка
Комментарии: "15 мая 1994 года жители региона наблюдали нечто, с шумом пролетавшее по небу. Упало оно в Нововодолажском районе Харьковской области. Группа учёных университета из областного центра выехала на место и обнаружила в глубоком кратере множество обломков. [...]

11:40, 07.03.2010

---

Имя: Татьяна, город: Златоуст
Комментарии: Привет вам, харьковчане, с Южного Урала!
Огромная благодарность, что вы есть, и судя по настроению - будете всегда!
Куча интересного на сайте научного учреждения - для любителей , прекрасный форум, отличная уфологическая подборка, хорошая навигация - просто молодцы!
22:19, 06.01.2009

---

Имя: Юрий, город: Светловодск
Комментарии: Поздравляем с открытием интернет издания, вашего планитария. Этого острова чеого-то светлого и открытого, в наш век комерции. Поэтом примите искренние поздравления, с открытием и пожелания благополучия и процветания
19:56, 31.12.2008

---

Имя: Хоменко Сергей, город: Харьков
Комментарии: Астрономия - это все для меня. Почему же её не преподают в пятом классе?
Этот сайт один из лучших которые я посещал.
Я хочу пожелать этому сайту быть и дальше таким интересным.
15:51, 16.12.2008

---

Имя: Александр, город: Северобайкальск
Комментарии: Нашел много нового и интересного на страницах вашего сайта. Большое спасибо! В свою очередь могу предложить бесплатно прекрасные анимации выполненные во Flash по астрономии. С уважением, Александр
00:40, 09.11.2008

---

Имя: Миxаил, город: Черкассы
Комментарии: Таких сайтов нужно больше
20:22, 19.09.2008

---

Имя: Бюро переводов Black&White, город: Киев
Комментарии: Неужели планнетарий еще работает. В Киеве там только выстаки-продажи одежды проходят. Была когда-то в детсве в Харьковском планетарии - очень понравилось. Все-таки такие заведения должны работать
-- Владимир Кажанов: Конечно работаем! И двигаемся вперёд! Открыт музей, регулярно проводятся наблюдения в телескоп, работают кружки для детей.
Если будете в Харькове обязательно посетите нас. Программы для взрослых по выходным дням на 15:00.
20:54, 06.08.2008

---

Имя: Светлана, город: Краснодар
Комментарии: Бываю в Харькове раз в году и стараюсь не упустиь возможности посетиь это т уютный ,содержательный,гостеприимный островок-Харьковский планетарий.Замечателно,что каждая лекция понятна и интересна посетителю любого возраста.Я в восторге от Музея Космонавтики и Уфологии.Спасибо большое сотрудникам планетария за всё!!!! Вы прекрасные,,добрые влюблённые в своё дело люди! Браво!!!!
22:05, 16.06.2008

---

Имя: Simon Kentervil, город: Хряког
Комментарии: Зачотное местечго. Уже 10 лет тусуюсь. НО отправили на пенсию. Теперь занимаюсь своими поректами.
22:38, 08.04.2008

---

Имя: Себастиан, город: Tomsk
Комментарии: Подскажите, как назвать звезду, в честь человека и чтобы все это было записано во всемирном реестре

-- Владимир Кажанов: Назвать звезду в честь кого-либо или чего-либо нельзя. Можно за деньги получить красивый диплом и внести имя в каталог звёзд, которым никто не пользуется. Такую услугу действительно предоставляют некоторые фирмы во многих странах, но совсем не во всемирный реестр внесётся ваше имя за деньги, а в каталоги, которыми не пользуются астрономы, т.е. "мёртные" каталоги имён звёзд, созданные исключительно для продажи. Названия ярких видимых звёзд астрономами по традиции хранятся сотни лет и не изменяются.
19:19, 01.04.2008

---

Имя: Александр, город: Оренбург
Комментарии: очень интересный сайт, правда можно видео добавить более тематическое, а то порой кажется, что либо нечего выставлять, либо просто не хотите, чтобы люди это бесплатно по интернету смотрели. а так большое спасибо за акой интересный сайт!!!
22:15, 18.03.2008

---

Имя: norton
Комментарии: Хотелось бы увидеть на ВЫашем сайте мои статьи на астрономическу тематику. Это возможно?
-- Владимир Кажанов: Конечно! Мы принимаем к рассмотрению статьи на E-mail nem_z[собачка]rambler.ru
12:08, 09.03.2008

---

Имя: Надежда, город: харьков
Комментарии: бывают ли у вас концерты горлового пения?
-- Владимир Кажанов: Да. Периодически нас посещает с концертами шаман Николай Оржик. Недавно был. Когда будет в следующий раз и будет-ли - неизвестно.

---

Имя: ПЕТР, e-mail: petr1957@yandex.ru, город: москва
Комментарии: РЕБЯТА ВЫ МОЛОДЦЫ!!!!Я РОВЕСНИК ВАШЕМУ ЗАМЕЧАТЕЛЬНОМУ ПЛАНЕТАРИЮ.Я НЕДАВНО В ИН-НЕТЕС УДОВОЛЬСТВИЕМ ОТКРЫВАЮ ИНФОРМАЦИЮ О УВЛЕЧЕННЫХ ЛЮДЯХ!НЕДАВНО ПРИОБРЕЛ ТЕЛЕСКОП И БУДУ ПОДХОДИТЬ НА ВАШ САЙТ С ВОПРОСАМИ.ВСЕХ С НАСТУПАЮЩИМ 2008 ГОДОМ МИРА ДОБРА!С УВАЖЕНИЕМ ПЕТР.
-- Спасибо! Мы рады, что наш труд важен для Вас!
15:22, 16.12.2007

---

Имя: Максим, город: Харьков
Комментарии: Классная лекция. спасибо. нам очень понравилось. сайт супер!
08:55, 19.11.2007

---

Имя: Евгения, город: Мурманск
Комментарии: Изумительный сайт, так много интересного и полезного! Успехов творческих и всего самого доброго! На мой взгляд, есть смысл создать в страницу с информацией о работе планетария, кружков в Общероссийском образовательном проекте с международным участием Летописи.ру - http://letopisi.ru/index.php/Главная_Страница, это будет интересно и студентам, и школьникам всех регионов! С уважением, Евгения
16:46, 19.08.2007

Фан-клуб групи Queen у Харківському планетарії засновано 1998 року. 2008-го року відзначив своє 10-річчя. За ці роки через клуб пройшло понад 250 осіб, ми приймали гостей із України, Росії, Європи. Спочатку у фан-клубі об'єднувалися шанувальники творчості гурту Queen, ми готували спектаклі, знімали кліпи на їхню музику. Вивчаємо всю палітру сучасної музики, обговорюємо новинки естради, театру та кіно. Нас поєднує любов до мистецтва та зоряного неба.

Фан-клуб брав участь у підготовці багатьох програм Зоряного залу Планетарію, проведенні конкурсів, вікторин, новорічних вистав.

Ми запрошуємо всіх бажаючих брати участь у роботі аматорського театру Innuendo.
Керівник: Наталія Костянтинівна Бершова (1943-2025).

Творчі фанати групи Queen беруть активну участь у житті планетарію, організації театральних вистав.

Queen Forever!

Фотографії

The Official Kharkov Fan Club QUEEN - офіційний сайт на якому фото та відеоальбоми, статті та новини.

Тільки необізнані люди можуть думати, що музика Queen не має відношення до планетарію. Адже у їхній творчості стільки космічних тем. А балади з "Горця", а "Flash Gordon". Музика Б.Мея "Last Horizon" часто супроводжує показ унікальних зйомок телескопа Габбл у наших лекціях. Кліп "Invisible men" був чудовою ілюстрацією до лекції про незвичайні явища природи. Гурт Queen запрошували виступити на відкритті планетарію у Мюнхені. І ми в харківському планетарії давно зрозуміли, як може їхня творчість прикрасити наші програми.

За 10 років через фан-клуб пройшло понад 150 осіб. Хтось йшов, хтось повертався. Але унікальним є те, що деякі хлопці разом усі 10 років. Вони прийшли на перші збори дітьми, учнями 9-10 класів. За цей час більшість закінчили вищі навчальні заклади, стали викладачами, лікарями, мають престижну роботу. Наша дівчинка Олена Морозова поїхала вчитися у США і, буваючи у Харкові, розповідає, як дивуються її однокурсники, коли вона розповідає про життя фан-клубу. З Німеччини на наші зустрічі приїжджають Женя Кубраков та Михайло Ситников.

Різноманітні форми роботи фан-клубу: музичні вечори та вікторини, маскаради, КВК, шоу двійників, спектаклі.

Ми ставили постановки за власними сценаріями: «Це було в Бомбеї» (про дитинство Фредді Мерк'юрі), «Як Queen на землю потрапили», «Зла доля», «Чарівник з Неверленда», робили інсценування класичних творів: К. Гоцци -Л.Філатов «Кохання до 3 апельсинів», «Суламіф» за А.Купріном, «Володар кілець» за Толкієном, «Кентервільський привид» за О.Уайльдом, «Пігмаліон» Б.Шоу, «Мішурний блиск» О'Генрі та ін У виставах завжди використовуємо музику Queen, клубом знято 5 відеокліпів. Ми маємо професійні танцюристи – випускники хореографічного відділення ХДПУ ім. Сковороди. Улюблений наш жанр – пародія. Ми зробили веселі пародії на телешоу «Вікна», «Моя сім'я», «Велике прання».

Ігрові шоу «Вгадай мелодію», «Кохання з першого погляду» відвідали сотні школярів та студентів.

Розширюючи свій кругозір, хлопці прослухали десятки лекцій Зоряної зали, із захопленням спостерігали в телескоп Місяць та планети. Ми брали участь у записі програм зіркового залу: «Таємниці старого замку», «Планета Моцартія», «Міфи Єгипту», Космічна подорож Гаррі Поттера», «Зоряне Шоу».

На новорічних ранках для дітей Харкова наші артисти виконували ролі Пірату, Роботу, Тролів та інших казкових персонажів. Зробити набір тексту, рознести афіші по школах, допомогти планетарію під час ремонту, фарбування, монтажу сцени (до того ж абсолютно безкоштовно!) – все це будні фан-клубу.

Ми виступали в Американському культурному центрі, брали участь в акціях на День молоді, виїжджали до Донецька на рок-фестиваль. У фан-клубу багато друзів у Києві та Донецьку, Євпаторії та Дніпропетровську, інших містах України та Росії.

Спільно з обласним Будинком Саносвіти ми проводили акції «Молодь проти СНІДу».

Звичайно, ми не обмежуємось творчістю Queen. Вся палітра сучасної музики, обговорення новинок естради, сучасне театральне життя все привертає увагу молоді.

Двері клубу відчинені для всіх бажаючих. Запрошуємо до участі у постановках аматорського театру Innuendo; у нашій музичній бібліотеці ви зможете знайти аудіо та відео матеріали на будь-який смак. А головне, на вас чекає спілкування з прекрасними людьми!